ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ ДУЩЕНКО
(23.06.1925- 25.04.2011)
видатний український диригент і педагог
народний артист України (від 1982),
професор (від 1986)

Народився 23 червня 1925 року в Одесі. Дитинство і юнацькі роки пройшли у рідному місті.

У16 років пішов на фронт, пройшовши всю Другу світову війну танкістом. Воював на територіях Західної України, Білорусії, Румунії, Болгарії, Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Німеччини.

Закінчив Одеську державну консерваторію імені А. Нежданової (1950, клас хорового диригування Костянтина Пігрова). Як кращий студент у 1953 році був направлений до Київської державної консерваторії імені П.І. Чайковського, яку закінчив (1955) з класу оперно-симфонічного диригування у Володимира Пірадова та Михайла Канерштейна.

Працював:

• диригентом Державної академічної капели «Думка» (1950-1953);
• диригентом симфонічного оркестру Одеської державної філармонії (1954-1957);
• диригентом симфонічного оркестру Держтелерадіо УРСР (1957-1959);
• головним диригентом симфонічного оркестру Харківської державної філармонії (1959-1963);
• головним диригентом Харківського державного театру опери та балету імені М. Лисенка (1963-1973), де здійснив постановку 26 вистав, серед яких: опери «Тарас Бульба» та «Наталка-Полтавка» М. Лисенка, «Євгеній Онєгін» та «Пікова дама» П. Чайковського, «Борис Годунов» М. Мусоргського, «Царева наречена» М. Римського-Корсакова, «Аїда», «Бал-маскарад», «Трубадур» Дж. Верді, «Даїсі» З. Паліашвілі, балети «Жізель» А. Адана, «Попелюшка» і «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва, «Легенда про любов» А. Мелікова;
• головним диригентом Київського державного театру оперети (1973-1983), де став диригентом-постановником 17 вистав, серед яких не лише класичні оперети, а й твори українських композиторів – «Чиста криниця» О. Білаша, «Я люблю тебе» Л. Колодуба, «Товариш Любов» В. Ільїна, «Каштани Києва»
  О. Сандлера.

У 1983 році Євген Васильович став одним із ініціаторів створення та фундаторів першого і єдиного в Україні оперного театру для дітей
(тоді – Державний дитячий музичний театр, згодом – Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва, нині – Київський муніципальний академічний театр опери та балету, коротка назва Київська опера) і працював його головним диригентом до 1989 року.

Маестро Дущенко став диригентом-постановником перших вистав театру:

• опер – «Зима і Весна» М. Лисенка, «Чарівна музика» М. Мінкова, «Молода гвардія» Ю. Мейтуса, «Гвинтівка і серце» В. Яковлєва (всі – 1985), «Золоторогий олень» О. Костіна (1986), «Казка про царя Салтана» М .Римського-Корсакова та «Іоланта» П.Чайковського (обидві -1987);
• мюзиклу «Пригоди Буратіно» О. Білаша (1989);
• балетів – «Хлопчиш-Кибальчиш» М. Сільванського, «Горбоконик» Р. Щедріна, «Комедіанти» Д. Кабалевського (всі – 1985), «Червоні вітрила» В. Юровського (1986).

Євген Васильович викладав у Одеській консерваторії (1953-1957) та Харківському інституті мистецтв імені І. Котляревського (1959-1973), від 1974 викладав у Київській консерваторії (нині – Національна музична академія України імені П.І. Чайковського), від 1986 – професор кафедри оперно-симфонічного диригування, у 1990-2000 – завідувач кафедри оперно-симфонічного диригування.

За участі Євгена Дущенка на платівки записано оперу «Катерина» М. Аркаса, симфонію № 2 К. Данькевича, сюїту з балету «Таврія» В. Нахабіна. Диригент записав музику до фільмів композиторів Д. Клебанова («Моя дочка», 1956, Одеська кіностудія художніх фільмів), К. Данькевича («Народжені бурею»), Г. Жуковського («Ластівка», обидва — 1957), П. Майбороди («Літа молодії», 1958; усі – Київ. кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка).

Серед учнів Маестро Євгена Дущенка – відомі диригенти: народні артисти України Віктор Іконник, Оксана Мадараш та Юрій Янко, заслужені діячі мистецтв України Анатолій Мархлевський, Микола Шпак та Шаліко Палтаджан, лауреати міжнародних конкурсів Сергій Протопопов та Ніку (Микола) Міцней. Біля витоків нашого театру стояв і три десятиліття працював тут диригент Анатолій Бойченко (1955-2015). А від 1998 року працює у Київській опері учень Євгена Васильовича – диригент Євген Воронко.

МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ КРЕЧКО
(05.09.1925 –25.02.1996)
видатний український хормейстер і педагог,
один із засновників нашого театру,
народний артист України (від 1960),
професор (від 1990)

Народився 5 вересня 1925 року у селі Порошкове Перечинського району на Закарпатті. Після закінчення Ужгородської учительської семінарії (1944) працював вчителем середньої школи в Ужгороді (1944-1945), солістом і диригентом-хормейстером Закарпатського народного хору (1945-1949). Як стипендіат хору був направлений на навчання до Київської консерваторії імені П. І. Чайковського, де здобув вищу освіту на двох факультетах – диригентсько-хоровому у Елеонори Скрипчинської та вокальному – у Івана Паторжинського. Паралельно із навчанням працював солістом і хормейстером Державного українського народного хору (1952-1954).

Після закінчення консерваторії у 1954 році, Михайло Кречко працює художнім керівником і головним диригентом Закарпатського народного хору (до 1969). За цей час колектив стає високопрофесійним хором із власним неповторним творчим обличчям, своєрідним репертуаром. Вся Україна, завдячуючи Кречкові, відкриває для себе закарпатський фольклор.

У 1969-1983 роках Михайло Кречко – директор-художній керівник та головний хормейстер Державної хорової капели «ДУМКА», яка саме під його орудою подарувала слухачам чимало прем′єр творів сучасних українських композиторів та української духовної музики.

У 1983 році видатний Михайло Михайлович став одним із фундаторів першого в Україні оперного театру для дітей (тоді – Державний дитячий музичний театр, згодом – Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва, нині – Київський муніципальний академічний театр опери та балету, коротка назва – Київська опера) – творцем його хору і незмінним головним хормейстером до останніх днів життя. Майстерністю, високим смаком, тонким відчуттям стилістики твору позначені роботи М.Кречка як хормейстера-постановника вистав: опер – «Зима і Весна» М. Лисенка, «Молода гвардія» Ю. Мейтуса, «Гвинтівка і серце» В. Яковлєва (всі – 1985), «Золоторогий олень» О. Костіна (1986), «Івасик-Телесик» К. Стеценка, «Іоланта» П. Чайковського, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова (всі – 1987), «Казка про Попа та наймита його Балду» Д. Шостаковича (1989), «Дитя і чари» М. Равеля (1990), «Дуенья» С. Прокоф’єва (1993), хорових партій у балетах «Майська ніч» Є. Станковича (1989) та «Мауглі» О. Градського (1989). Останньою роботою Михайла Михайловича в нашому театрі став «Реквієм» В. А. Моцарта (1996).

Хор театру, керований Михайлом Михайловичем Кречком, став одним з кращих в Україні не лише як специфічно театральний, а й як академічний, спроможний виконати найскладніші твори класичної та сучасної музики, численні програми з української фольклорної скарбниці.

Діяльність Михайла Кречка була надзвичайно багатогранною. Він – широковідомий як публіцист – автор гострих проблемних статей, пропагандист української музики, автор популярного циклу радіопередач «Золоті ключі», телепрограм «Сонячні кларнети», «Український хоровий спів», організатор багатьох мистецьких акцій.

Великий внесок Михайла Михайловича Кречка і у музичну педагогіку. З 1972 р. він був викладачем, а від 1990р. – професором кафедри хорового диригування Національної музичної академії імені П. І. Чайковського. Його вихованці працюють у консерваторіях, театрах і хорах України, продовжуючи традиції свого вчителя. Нині хором театру керує учениця Майстра – талановитий хормейстер Анжела Масленнікова.