Концертна програма Національного будинку музики

Тривалість концерту: 1 год 40 хв

Місце проведення: Art-Сцена

Виконавці:

Камерний ансамбль «Київ»:
Михайло Білич /скрипка/
Микола Любенко /віолончель/
Андрій Васін /фортепіано/

У програмі:

Вольфґанґ Амадей Моцарт — Дивертисмент сі-бемоль мажор для фортепіанного тріо, K.254
Людвіґ ван Бетховен — Симфонія №2 ре мажор, oр. 36, авторська версія для фортепіанного тріо

Про концерт

Поява Другої симфонії Бетховена у вигляді Фортепіанного тріо, яке під редакторським наглядом композитора зробив його учень і секретар Фердинанд Ріс, – продиктована практичними міркуваннями тих часів. Крім того, що перекладення симфонічних творів були значно прибутковішими, аніж оркестрові партитури, до початку ери звукозапису у меломанів було дуже небагато можливостей, щоб познайомитися із симфонічною музикою: потрібно було або ж потрапити на рідкісне виконання твору, або ж зіграти його власноруч у перекладенні для фортепіано, чи з друзями камерним складом у власній вітальні. Саме для таких сценаріїв і надавалося аранжування Другої симфонії.

«Чудовий, колосальний твір, глибини, сили та художньої ерудиції, яких є небагато», — так писали критики про прем’єру Другої симфонії Бетховена. У перекладенні для фортепіанного тріо ми вкотре зможемо пересвідчитися у цих словах, адже Бетховену і Рісу вдалося без змістовних втрат перенести твір у зовсім інше обрамлення, але при цьому зберігається природність і невимушеність при прослуховуванні, – неначе ця музика завжди була написана для тріо.

Поруч із цим водночас масштабним та камерним твором Бетховена прозвучить Дивертисмент сі-бемоль мажор Моцарта — твір, який вже має ознаки клавірного тріо (тричастинна будова із чергуванням швидких та повільної частин), однак ще виглядає як творча лабораторія композитора у становленні свого стилю для наступних творів для цього складу. Тут ще відчутне домінування фортепіано як солюючого інструмента, а скрипки та віолончелі — як супроводу. Поступово у наступних опусах Моцарт надаватиме більшої свободи струнним інструментам та торуватиме шлях для найвизначніших зразків фортепіанного тріо вже епохи романтизму, однак цю першу пробу пера він називає дещо скромно divertimento – розвагою.