Облиш забобони: загадкова стихія “Cavalleria Rusticana” – у Київській опері

В її арсеналі – хустка, що оманливо вказує проти жертовності на користь шаленства, у нього – нездійснені любовні мрії, що руйнують новостворені союзи. У матері – майже нічого, крім безпорадності, якою не погамуєш пристрасті пар. В Альфіо натомість – стиснуті кулаки й жага помсти. 31 січня концертна постановка опери П’єтро Масканьї “Cavalleria Rusticana” (Сільська честь) викликала шквал захвату у Київській опері.

Не оперою єдиною, і не єдиною Національною

Серед тих опер, що є частими гостями театрів світу, особливе місце займає опера італійця П’єтро Масканьї. Її прем’єра стала грандіозною подією, і за підрахунками, впродовж тільки життя автора, її сценічні втілення в Італії були здійснені понад 14 000 разів. Одноактна, сповнена сюжетних перипетій, опера тривалістю понад годину, вона виходить за рамки веристської естетики, хоч і вказує на початок музичного веризму. “Опера-загадка, а стосунки героїв – стихія” – такий короткий зміст цитати головного диригента та постановника опери Віктора Плоскіни.

Не стихійним, а виважено-доречним виглядає ребрендинг театру на Подолі. Це стосується не тільки оновленого музичного репертуару, а й атмосферного середовища за дверима. Поряд із богемністю Національної опери, у Київській відчувається приємна естетичність.

…залиш усі свої хиби

Завдання не переобтяжити самоцільною віртуозністю мінімалістичність сценічного втілення – не з легких. Проте воно зреалізувалось вповні: глядачі зацікавлено сприйняли концертну постановку, яка, втім, полягає, серед усього іншого, у відсутності гриму та декорацій, а не у відсутності акторської гри. Героїчно відспівана, однак не героїчна партія Турріду прозвучала у виконанні Олександра Гурця. Для стрімких музичних фраз співак рідко “обирав ліфт”, тож подекуди видряпувався через три-чотири сходинки хоч і не спотикаючись, але оглушливо гублячи графічні тонкощі коливань образу значно “молодшого” темброво Турріду, вправно змальовані П. Масканьї.

Вперше у державному театрі (Києва) було оголошено кастинг на виконавців головних ролей. Напрочуд органічною була виконавиця ролі Сантуцци, солістка Дніпровської Опери, з виразним тембром, Катерина Миколайко. Мамою-Лючією була Любов Канюка. Молодій солістці театру Анастасії Поліщук дісталась роль звабниці Лоли, а харизмою вразив Альфіо – енергійний Олександр Мельничук.

…обмий совість, а потім одежу

Звісно, шукаючи баланс після “від’єднання” видовищного боку опери, виклики не оминули оркестр та його керівника. Під орудою Віктора Плоскіни не тільки неймовірної краси “Інтермецо”, а й усі найтонші деталі фразувань, не звичний супровід співаків, а цілісна інструментальна картина зазнали революційних перетворень. Оркестр того вечора – на жаль, рідкісно святкове явище українських театрів.

…Облиш забобони

Емоційна змістовність та чиста щирість музики, виявлена завдяки концертній постановці, де “нічого зайвого” перетворилось у sine qua non, вкотре доводить не тільки шедевральність опери, а й новий культурний рівень Київської опери – на стінах фоє якої словами Григорія Сковороди, що стоїть зовсім неподалік біля театру, вказано:

Облиш забобони

Обмий совість,

а потім одежу.

Залиш усі

свої хиби

і підіймайся

І підіймайся, і вкотре приходь до оновленого театру, за новими почуттями, із новими обличчями та незмінно чесними емоціями, підіймайся.

Дзвенислава Саф’ян

Leave a Reply