Історія будівлі

Київська опера (Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва) знаходиться в одній із унікальних палацових споруд, що входять до ансамблю старовинного Подолу. Саме на цьому місці в ХІХ столітті стояв великий двоповерховий будинок у стилі класицизму, що належав останньому київському війту А. Кисилівському. Під час контрактових ярмарків тут були найкращі крамниці, а згодом – велика мануфактурна крамниця І. Шварцмана. 1919 року цей будинок згорів, а вже до 1924 року його розібрали на цеглу.

У роки третьої п’ятирічки, а саме – з 1930 року, розпочато будівництво приміщення для профспілки працівників м’ясорибоконсервної промисловості за проєктом відомого архітектора Миколи Шехоніна.

Це був період, коли набула популярності ідея спорудження культурно-просвітницьких закладів – палаців культури, бібліотек та клубів. Зведена 1933 року будівля вирізнялася цікавими інтер’єрами, зручним сполученням приміщень різного призначення. Застосований при облицюванні вестибюлю мармур створював розкішне просторове враження, ознаки палацу.

Архітектор Микола Олексійович Шехонін (1882 – 1970) належить до визнаних майстрів зодчества 20–30-х років, в історії української архітектури він залишив по собі помітний слід завдяки проєктам численних будинків Києва, переважно для громадських зібрань. Споруда по вулиці Межигірській, 2, в якій розташовано театр, є пам’яткою архітектури періоду радянського конструктивізму, єдиною громадською будівлею з ознаками згаданого стилю.

Частина споруди, увінчана банею, – центр композиції.

Приміщення було добре відоме киянам ще й завдяки своїй оригінальній назві – «Харчовик», оскільки від початку призначалося для експлуатації як Будинок профспілки працівників харчової промисловості. Тут розташовувалися зали: театральна на 900 місць, кінозала на 230 місць, спортивна, Кругла зала, призначена для клубної роботи, а також бібліотека. Колись тут працювали: народний драматичний театр, капела бандуристів, хорова капела, клуб любителів кіно тощо. Різними формами роботи відзначався дитячий сектор. У статусі клубу працівників харчової промисловості будинок функціонував і в повоєнні роки.

Під час реставрації (1980–90-ті роки, архітектор О. Граужіс) фасадам пам’ятки було повернуто типові риси, притаманні архітектурі конструктивізму (великі чисті площини тинькованих цементних стін, характерний малюнок дерев’яних переплетень усіх вікнин, металеве огородження балкону). Тоді ж «Харчовик» перейменували у Київський міський центр мистецтв «Славутич». Наразі приміщення перебуває під охороною держави як пам’ятка архітектури. Впродовж 1979-1984 років тут відбувалися вистави Київського театру естради під керівництвом Віталія Малахова.

Вже понад два десятиліття у цьому приміщенні працює Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва. У 1998 році було здійснено ремонт і добудовано оркестрову яму.

Наразі в глядацькій залі театру 436 місць, враховуючи й ті, що на балконі. У 2016 році у Круглій залі було відкрито камерну сцену для показу вистав та концертів. Нині зала, що має назву «АRТ-СЦЕНА театру», облаштована зручним амфітеатром на 120 місць.

Отже, історія будівлі написана часом, впродовж якого відбувалися політичні й державні зміни, та її призначення – бути культурно-просвітницьким центром – беззаперечний факт, гідно утверджений щоденною діяльністю Київського академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва.

Історія театру

Державний дитячий музичний театр (таку назву театр мав до 1998 р.) засновано у червні 1982 року Постановою Ради Міністрів УРСР.

Директором театру було призначено Івана Васильовича Дорошенка. Протягом двох років тривала робота по підбору керівних кадрів і творчого складу нового колективу, підготовці до відкриття.

Фундаторами театру стали народні артисти України – відомий музикант Євген Васильович Дущенко (1925-2011), призначений на посаду головного диригента, та Михайло Михайлович Кречко (1925-1996), призначений головним хормейстером. Перший головний балетмейстер театру – заслужений артист України Вадим Федотов, перший головний художник – Олександр Бурлін. Ці видатні майстри внесли вагомий внесок у формування та становлення нового колективу.

Відбір творчих кадрів відбувався за результатами конкурсних переглядів, у яких взяли участь понад 500 виконавців. У складі конкурсної комісії були знані митці, серед яких: оперний режисер, народний артист СРСР Дмитро Смолич, оперні співаки – народна артистка СРСР Галина Туфтіна, народні артисти України Зоя Христич, Володимир Тимохін та ін.

До колективу увійшли і недавні випускники консерваторій та хореографічних училищ країни, і досвідчені майстри – заслужені артисти України Євгенія Костильова та Анатолій Кучерук, заслужений артист Бурятії Станіслав Павленко, лауреати республіканських конкурсів Олександр Барабаш та Юрій Круглов, талановиті виконавці Сергій Бондур, Алла Годулян, Людмила Грінченко, Віталій Жмуденко, Марина Краснова, Володимир Кузьменко, Олександр Льовушкін, Фемій Мустафаєв, Валентина Стрілець, Таїсія Юрченко та ін.

На початку лютого 1985 р. відбулося офіційне відкриття першого в Україні, другого в тодішньому СРСР і другого в світі Державного дитячого музичного театру. Дебютували трьома виставами. На сцені Оперної студії Київської державної консерваторії ім. П.І. Чайковського були показані: 1 лютого – дитяча фантастична опера «Зима і Весна» Миколи Лисенка (диригент-постановник – Євген Дущенко, режисер-постановник – народний артист СРСР Дмитро Гнатюк, художник-постановник – народний художник України Данило Нарбут) та 3 лютого – опера-казка «Чарівна музика» Марка Мінкова (диригент-постановник – Євген Дущенко, режисер-постановник – Сергій Шутько, художники-постановники – Давид Черкаський та Радна Сахалтуєв). 2 лютого на сцені Палацу «Україна» було представлено балет «Хлопчиш-Кибальчиш» Миколи Сільванського (диригент-постановник – Євген Дущенко, диригент – Анатолій Бойченко, балетмейстер-постановник – Вадим Федотов, художник-постановник – Вікторія Севрюкова). Ці вистави одразу ж визначили творчі орієнтири нового колективу на вітчизняну класику, твори сучасних композиторів, написані для дитячої аудиторії різного віку, а також на першопрочитання.

У 1985 р. до театру прийшов видатний український митець-шістдесятник Микола Іванович Мерзлікін (1936-2006), який до кінця життя був його незмінним головним режисером. Дебютом майстра у новому колективі стало першопрочитання опери О. Костіна «Золоторогий олень», а у наступному сезоні режисер поставив «Казку про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, яка була у репертуарі понад два десятиліття (народний артист України Микола Іванович Мерзлікін здійснив на сцені театру також постановки опер «Ріголетто» Дж. Верді, «Кощій безсмертний» М. Римського-Корсакова, «Казка про Попа та наймита його Балду» Д. Шостаковича, «Пастка для Відьми» І. Щербакова, музично-драматичних вистав «Заметіль» на музику Г. Свиридова та «Лісова пісня» на музику М. Скорульського). У 1985 р., майже одночасно з Мерзлікіним у театрі починає працювати обдарована випускниця Київського художнього інституту Людмила Нагорна, для якої «Золоторогий олень» став першою самостійною роботою (заслужений художник України Людмила Леонідівна Нагорна у 1992-2019 рр. була головним художником театру і поставила на його сцені понад 40 вистав і концертів).

За два перші сезони було здійснено постановку 13 вистав, а у 1988 р. мав у репертуарі 10 опер і 10 балетів.

Пам’ятними сторінками в історії Дитячого музичного стали перші гастролі до Євпаторії та Севастополя влітку 1986 р. та виступ із творчим звітом у Москві у 1987 р., де були представлені опери «Зима і Весна» М. Лисенка, «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова, музична казка «Зайчик-листоноша» І. Якушенка, балети «Хлопчиш-Кибальчиш» М. Сільванського, «Горбоконик» Р. Щедріна, «Панночка і Хуліган» на музику Д. Шостаковича та «Шедеври світової балетної класики» з «Арлекінадою» Р. Дріго. Невдовзі відбулися і перші зарубіжні гастролі – у 1988р. балетна трупа з великим успіхом виступила у югославському місті Нові Сад.

Репертуарна афіша щороку поповнювалася назвами класичних опер і балетів, здійснювалися першопрочитання творів сучасних композиторів у безпосередній співпраці з ними, а також творів, з якими вперше знайомилися українські глядачі. Нерідко театр ставав лабораторією для експериментальних постановок. Зокрема багато років прикрашало репертуар самобутнє прочитання  «Іоланти» П. Чайковського, здійснене режисером Л. Моспан-Шульгою та сценографом Н. Абдулаєвою, вперше в СРСР саме КДМТ поставив оперу «Дитя і чари» М. Равеля, вперше в Україні втілив «Маленького сажотруса» Б. Бріттена та балети «Червоні вітрила» В. Юровського і «Гидке каченя» О. Петрової, І. Цеслюкевич, А. Микити, відкрив для сцени оперу українського класика К. Стеценка «Івасик-Телесик». Тут вперше побачили світло рампи мюзикли «Пригоди Буратіно» О. Білаша (вистава і досі є однією з найпопулярніших) і «Таємничі викрадення» П. Петрова-Омельчука, балети «Пригоди в Смарагдовому місті» О. Яковчука, «Майська ніч» Є. Станковича, «Гей, козаки!» В. Зубицького, «Демон» і «Запрошення до страти» О. Костіна, «Мауглі», «Єврейська балада», «Распутін» О. Градського та багато інших.

Новим імпульсом у творчій діяльності колективу став прихід у 1995 р. на посаду головного диригента учня уславленого С. Турчака, молодого маестро Олексія Баклана. Помітно зросла музична культура вистав, до репертуару увійшли масштабні симфонічні та вокально-симфонічні твори світової музичної класики, з якими оркестр театру стали охоче запрошувати для виступів на гастролях та музичних фестивалях у найпрестижніших концертних залах світу (народний артист України Олексій Федорович Баклан у 1995-2008 рр. був головним диригентом, у 2008-2012 рр. – художнім керівником театру).

Понад півтора десятиліття театр не мав власного приміщення, вистави проходили практично на всіх сценічних майданчиках міста. У 1998 р. згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації було проведено реорганізацію шляхом злиття трьох колективів – Державного дитячого музичного театру, Київського театру класичного балету та Київського міського центру мистецтв «Славутич» і створено Київський державний музичний театр для дітей та юнацтва у приміщенні колишнього «Славутича». На конкурсній основі з двох  колективів – балетної трупи КДМТ та трупи театру класичного балету була створена сильна балетна трупа у складі 60 артистів на чолі з народним артистом СРСР, народним артистом України, лауреатом Національної премії України ім. Т. Шевченка Валерієм Ковтуном. Видатний майстер української хореографії Валерій Петрович Ковтун (1944-2005) у 1998-2005 рр. був головним балетмейстером і вніс дуже вагомий внесок у розвиток театру.  Адже за ці сім років він поставив дванадцять вистав, прем’єра кожної – ставала незабутньою подією. Створені Майстром вистави «Лебедине озеро» П. Чайковського, «Жізель» А. Адана, «Попелюшка» та «Ромео і Джульєтта» С. Прокоф’єва є окрасою репертуару і сьогодні.

У лютому 1998 р. відбулася реорганізація, а вже 12 та 14 березня Київський державний музичний театр відкрив власну сцену у приміщенні колишнього «Славутича». Симфонічний оркестр під орудою головного диригента Олексія Баклана, хор під керуванням головного хормейстера, заслуженого діяча мистецтв України Галини Горбатенко та солісти театру представили симфонію № 9 Л. Бетховена та «Стабат Матер» Дж. Россіні.

Відкриття сцени симфонічними програмами було викликане непідготовленістю приміщення колишнього палацу культури  до повноцінної роботи оперно-балетної трупи. Після закінчення ремонту і будівництва оркестрової ями театр розпочав перший театральний сезон на власній сцені. Його було урочисто відкрито у листопаді 1998 р. дитячою казковою оперою «Пастка для Відьми». Ця вистава займає особливе місце в історії театру, адже композитор Ігор Щербаков та режисер Микола Мерзлікін за цю постановку були удостоєні Національної премії України ім. Т.Шевченка у номінації «за кращий твір для дітей та юнацтва» (1999).

Серед перших вистав, здійснених на власній сцені, такі масштабні і етапні постановки як опери «Ріголетто» Дж. Верді, «Дитя і чари» М. Равеля, балети «Баядерка» Л. Мінкуса, «Жізель» А. Адана, «Лебедине озеро» П. Чайковського, сценічна кантата «Карміна Бурана» К. Орффа.

20 червня 2002 року Київський державний музичний театр для дітей та юнацтва відзначив своє 20-річчя. За видатні заслуги у розвитку мистецтва та з нагоди ювілею йому було надано статус академічного.

Свідченням високої мистецької зрілості колективу стали премії та численні відзнаки міжнародних, всесоюзних та всеукраїнських оглядів-конкурсів. Театральною премією «Київська пектораль» у номінації «за кращу виставу для дітей» відмічені: одноактний балет «Візок тата Жюньє» на музику Р. Штрауса (балетмейстер О. Ратманський, 1997) та мюзикл «Як козаки змія приборкували» І. Поклада (режисер Л. Моспан-Шульга, 2001), опера «Кощій безсмертний» (режисер М. Мерзлікін, 2002) та балети «Мауглі» О. Градського (балетмейстер В. Литвинов, 2003) і «Білосніжка та семеро гномів» Б. Павловського (хореографія Г. Майорова, постановка В. Литвинова, 2006). Лауреатом І Міжнародного театрального фестивалю «Подія» стала вистава «Дитя і чари» – опера-балет на музику М. Равеля (режисер Л. Моспан-Шульга, 2008).

Від 2005 року назва театру – Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва.

Дуже плідними у творчій роботі театру були 2009-2012 роки. Попри фінансову скруту, за рахунок власних коштів, а також завдяки допомозі спонсорів та меценатів були поставлені: опера «Ніч перед Різдвом» М. Римського-Корсакова, музична казка-феєрія «Стійкий олов’яний солдатик» та мюзикл «Дванадцять місяців» С. Баневича, балет «Шехеразада» на музику М. Римського-Корсакова, концерти «Ночі Чайковського», «Хорові арабески», «Італійський фреш», «Тринадцятий місяць», благодійний концерт на підтримку японського народу «Цвіт сакури». Також відбулися прем’єри мюзиклу «Зачарований чумак» (композитор І. Поклад та поет О. Вратарьов) і балету «Бармалей та Айболить» (композитор Ю. Шевченко), які були створені на замовлення театру. У 2010 р. вперше в Україні було поставлено комічну оперу Ф. Пуленка «Перси Тіресія» за сюрреалістичною п’єсою Г. Аполлінера (режисер Д. Тодорюк), а у 2011 р. здійснено сучасну постановку опери  Дж. Верді «Травіата» (режисер В. Пальчиков). Обидві вистави були удостоєні премій «Київська пектораль» у номінації «краща музична вистава» відповідно за 2010 та 2011 роки.

2011 рік поклав початок новому освітньому проєкту «Музичні класики», метою якого є знайомство дітей із дивовижним світом музичного театру. Перша програма запросила юних глядачів та їхніх батьків на «Симфонічну абетку», згодом додалися «Балетна абетка», «Оперна абетка, або У пошуках загублених нот» та «Хорова абетка». Пізнавальні програми циклу «Музичні класики» театр проводить у формі інтерактивних уроків, що відбуваються у веселій і невимушеній обстановці.

З-поміж нових вистав останніх сезонів, які полюбилися глядачам і отримали високу оцінку мистецтвознавців та журналістів: мюзикли «Пригоди Гекльберрі Фінна» Ж. та Л. Колодубів і «Жив собі пес… » В. Назарова, сучасні балети «Лялька. Нова історія Коппелії» Л. Деліба, «Історії у стилі Танго» на музику А. П’яццолли та інших композиторів, вокально-симфонічна програма «Дві меси у стилі JAZZ» Б. Чілкотта та М. Воллінгера, хорова композиція «Тропічний карнавал». Це і опера «Богема» Дж. Пуччіні (режисер В. Пальчиков) – постановка, удостоєна премії «Київська пектораль» у номінації «краща музична вистава 2017 року». Рекордну кількість нагород зібрала нова опера «Король Дроздобород» (режисер Д. Тодорюк), написана на замовлення нашого театру відомим композитором Ю. Шевченком. Вистава удостоєна премій «Київська пектораль» та Фестивалю-Премії «Гра» у номінації «за кращу дитячу виставу 2018 року», а також премії ІІІ Київського міжнародного фестивалю «pUp.pet» за краще музичне оформлення (2019). Композитор Юрій Шевченко отримав за цю оперу премію ім. В. Косенка.

Нині в репертуарній афіші театру близько 60 вистав. Всього ж за роки існування колектив здійснив понад 200 постановок і понад 40 вистав театром поставлено вперше. Це твори композиторів-класиків, сучасних українських та зарубіжних авторів – опери, балети, мюзикли, музичні казки, симфонічні, вокально-симфонічні концерти, освітні програми для глядачів найрізноманітнішого віку, що стали значним внеском у скарбницю національного музично-театрального мистецтва.

У 2009-2017 роках до складу колективу входила трупа «Київ Модерн-балет», створена відомим балетмейстером Раду Поклітару. На сцені театру відбулися прем’єри багатьох вистав, серед яких і «Лебедине озеро. Сучасна версія» на музику П. Чайковського – спільна робота трупи «Київ Модерн-балет» та симфонічного оркестру театру. Від 2018 р. Академічний театр «Київ Модерн-балет» є самостійним творчим колективом.

Сьогодні в театрі працюють понад 380 осіб, з них понад 260 творчих працівників (в оперній та балетній трупах, хорі, симфонічному оркестрі).

Від липня 2018 р. колектив очолює директор-художній керівник – заслужений працівник культури України Петро Качанов. Творчими підрозділами театру керують: головний диригент – заслужений артист України Віктор Плоскіна, головний режисер – Віталій Пальчиков, головний балетмейстер – народна артистка України Тетяна Боровик, головний хормейстер – заслужений працівник культури України Анжела Масленнікова. Працюють диригенти – Євген Воронко, лауреат Міжнародного конкурсу Сергій Голубничий та Ділявер Осман.

Шанувальникам театру добре відомі імена талановитих співаків: заслужених артисток України Наталі Пелих, Ольги Фомічової і Тамари Ходакової, лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів Дар’ї Миколенко, Вікторії Осадчук, Анастасії Поліщук, Олександра Вознюка, Романа Лещова, Дмитра Фощанки, Олександра Харламова, Сергія Шаповала, Сергія Макієнка а також наших блискучих танцівників – заслужених артистів України Оксани Бондаренко та Костянтина Вінового, лауреатів міжнародних конкурсів Яни Губанової, Юлії Кузьмич, Міє Нагасава, Владислава Євтушенка. Запрошеним солістом театру є відомий бас Андрій Гонюков.

За час своєї історії колектив завоював міжнародне визнання, з великим успіхом представляючи хореографічне та музичне мистецтво України у світi. Наші артисти виступали на представницьких музичних фестивалях, брали участь у міжнародних проєктах, гастролювали у більш ніж 30 країнах Європи, Азії, Північної та Південної Америки.

У 2019 році театр здійснив ребрендинг, замінив логотип, отримав новий фірмовий стиль і нову лаконічну назву – «Київська опера», що відповідає позиціюванню театру, адже репертуар включає вистави не лише для малят і школярів, а й молоді віком від 17 до 35 років та дорослих.

У своїй новій стратегії театр зорієнтований на сміливі експерименти та пошуки. У репертуарі мають бути сучасні постановки, модерні й класичні опери, балети, мюзикли, рок-опери для малечі, молоді, дорослих і вистави для родинного перегляду. Мета Київської опери – стати у найближчому майбутньому «Українським Бродвеєм», тобто явищем і місцем, де можна побачити все найновіше, найпрогресивніше, найцікавіше, найнеочікуваніше.

Серед прем’єр, здійснених у 2019-2020 рр. – постановки комічної опери «Viva la mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад» Г. Доніцетті, опери «Весілля Фігаро» В.А. Моцарта в унікальному модерному прочитанні 14+, сучасний балет «Легенда про вічне кохання» на музику Ф. Шуберта і неокласична постановка «Лускунчика» П. Чайковського. Як і нові вистави для дітей – мюзикли «Фабрика Санти» П. Табакова і «Санта 2. Глобальне потепління» Д. Саратського, це – впевнені кроки на шляху до створення «Українського Бродвея». У рамках нової стратегії репертуар поповнили і два унікальні проєкти  – святковий концерт «Нові мелодії Різдвяної ночі», що долучив українських глядачів до європейських традицій святкування Різдва, та проєкт «Тиждень у Київській опері, або Музика для дорослих».

Київська опера (Київський муніципальний академічний театр опери та балету для дітей і юнацтва) є унікальним явищем не лише в Україні, а й у загальному контексті європейської театральної культури. Аналізуючи багаторічну роботу колективу на сторінках «Дзеркала тижня», журналіст О.Москалець визначив діяльність театру як приклад, що ілюструє «наш прорив у сфери багато й різноманітно структурованого музичного життя європейського зразка». Адже творчість колективу вже понад три з половиною десятиліття направлена на створення неповторного за жанровим розмаїттям репертуару, спрямованого на залучення до музично-театрального мистецтва найширшої аудиторії. Найбільше досягнення театру в тому, що за ці роки його вистави увійшли в життя декількох поколінь вдячних глядачів, які стали справжніми шанувальниками високого мистецтва, і сьогодні приходять на вистави вже із своїми дітьми.