Пристрасті на… пуантах

Балетмейстер Артем Шошин представив у Києві нову постановку — вперше під живу музику і вокал.

Артем Шошин народився 1991 р. у Луцьку. Займався у клубі спортивного бального танцю «Юність», був засновником «Молодого театру Волині». 2011 року спробував свої сили у проекті «Танцюють всі», але не ввійшов до 20-ки. Того ж року Артема запросили до Санкт-Петербурзького чоловічого балету Валерія Михайловського, де Шошин вперше став на… пуанти й виконував як чоловічі так і жіночі ролі. 2013 року Раду Поклітару запросив Артема солістом до своєї трупи «Київ модерн-балет». Як хореограф дебютував 2016 року, поставивши одноактний балет «Ближче, ніж кохання» на сцені Київського муніципального театру опери і балету для дітей та юнацтва. Він також є хореографом одноактних балетів «Пробігаючи життя», «Достукатися до небес», а також «Ближче, ніж кохання» у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. С. Крушельницької.

Прем’єра «Історії у стилі танго» у Київському муніципальному академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва викликала великій інтерес у публіки, бо постановки цього молодого, самобутнього хореографа (він також ж є автором лібрето) завжди дають привід глядачам для роздумів. Не розчарував А. Шошин і нині. Вийшло стильно і пристрасно! Артем дуже тонко відчуває музику і в основу композиції свого одноактного балету «Історії у стилі танго» майстерно підібрав популярні композиції Астора П’яццолли, Карлоса Гарделя, Герардо Родрігеса і Карлоса Елета Альмарана (аранжування В’ячеслава Самофалова). Музиканти оркестру театру під орудою Ділявера Османова зачарували своїм віртуозним виконання слухачів. Це був фантастичний jam session (солісти — Геннадій Мельник, скрипка і В’ячеслав Самофалов, акордеон), спів (тенор Дмитро Фрощак) та феєричні танцювальні номери (Оксана Бондаренко, Яна Губанова, Юлія Кузьмич, Катерина Щебетовська, Владислав Євтушенко, Федір Зародишев, Артур Козенко, Костянтин Цаприка, Богдана Бондар та інші артисти), які об’єднала тема кохання і пристрасті.

 

Нагадаємо, танго (ісп. tango) — аргентинський народний танець; парний танець вільної композиції, що вирізняється енергійним і чітким ритмом. Спочатку виконувався виключно чоловіками! Набув розвитку і поширення в Аргентині, потім став популярним у всьому світі. Сьогодні існує багато танцювальних видів і стилів танго, в тому числі аргентинське танго, уругвайське танго, бальне танго (американського та міжнародного стилю), фінське танго і старовинне танго. Основне розмежування — це танго соціальне (аргентинське) і танго бальне. Аргентинське танго часто розглядається як «автентичне» танго, оскільки воно ближче до початку епохи цього танцю в Аргентині та Уругваї.

— Танго — це таємниця, яку танцюють двоє. Це балет про чотири доленосні історії, в кожній із яких самотні серця шукають близького собі співрозмовника у подорожі по життю, — підкреслив Артем ШОШИН. — Танго нікого з глядачів не залишає байдужим. У цій постановці я вирішив поєднати свій досвід класичного балету, модерну і бальних танців, зокрема танго. Є головна концепція вистави, але під час її народження, на репетиціях я даю люфт для артистів, аби вони могли імпровізувати. Не можу сказати, що суворий хореограф, скоріше я вимогливий і стараюся добитися від колег повного розкриття образів, які вони створюють на сцені, але все ж даю «кисень» артистам, бо це дуже важливо.

 

— Ви провідний артист «Київ модерн-балету», маєте оригінальні постановки і як хореограф у Києві та Львові. Що вам цікавіше: самому танцювати чи бути балетмейстером?

— Знаєте, часто задумуюсь над цим питанням, бо це два різних світи. Тобто танець, але у різних іпостасях. Одна справа — самому виступати на сцені, як артист балету, а інша — ставити хореографічні вистави. Коли ставлю балет, то прошу, аби мене звільнити від участі у постановках, бо важко поєднувати два різних види роботи. Енергетика витрачається і як у танцівника, і як у балетмейстера, а тому або сам танцюю, або ставлю хореографію. Кожен вид мистецтва приваблює, тож я стараюся бути щирим на сцені у різній якості — як танцівник і я як балетмейстер.

— Пробігаючи життя», «Достукатися до небес», «Ближче, ніж кохання», «Історії в стилі танго». Який з балетів можете назвати улюбленим?

— Мабуть, це останній балет. Мені здається, що «Історії…» — одна з кращих моїх постановок. Хоча кожна з вистав по-своєму дорога. Всі балети єднає тема відносин між жінкою і чоловіком у розмаїтті життєвих історій…

— Раніше ваші постановки проходили під запис, а нині — живу музику оркестрантів, і це ще став додатковий «бонус» для глядачів…

— Працювати артистам «наживо» — спільна ідея: моя і маестро Ділявера Османова, бо танцювати танго не під фонограму, хай і найпрекраснішу, — це зовсім інші відчуття, ніж під живий оркестр, бо це ще 50% додаткового драйву та й артистам (в емоційному плані) легше виступати на сцені. Музиканти зробили велику роботу, і я вдячний керівництву Муніципального театру, що пішли назустріч. До музичної концепції відібрав твори, які сам дуже люблю. Це світові хіти «короля танго» Астора П’яццолли, «Historia de un amor» Карлоса Елета Альмарана, мелодія зі стрічки «Запах жінки» Карлоса Гарделя, «La Cumparsita» Герардо Родрігеса в аранжуванні прекрасного акордеоніста В’ячеслава Самофалова. Завдяки чудовим музикантам Османову і Самофалову наш балет набув більш яскравих відтінків та півтонів…

 

Чотири пари солістів-танцівників «розказують» свої історії кохання. У когось номер можна назвати ескізом, а в когось — це драма, де кохання, зрада і надія сплелися в потужний клубок, хтось більш душевно-зворушливо виступає, а хтось більш романтично і трагічно… Всі танцівники різні, а разом вони створюють спільний ефект, де віртуозна техніка виконання композицій поєднана з видовищністю рухів і фігур…

Наступний показ відбудеться 26 травня.