ВІТАЄМО ОСОБЛИВОГО ЮВІЛЯРА!

Сьогодні відзначає своє славне 80-річчя людина для нас особлива і унікальна – народний артист України Іван Васильович Дорошенко – засновник і багаторічний директор нашого театру.

День народження Івана Васильовича – 1 червня  – співпадає із Всесвітнім Днем захисту дітей, і це символічно! Адже 40 років тому саме Івану Васильовичу випало стати директором першого і єдиного в Україні, другого в світі музичного театру для дітей.

Народився Іван Васильович Дорошенко у Краснодарському краї в роки Другої Світової війни, його батько загинув на фронті. Батьківський баян став першим музичним інструментом, на якому хлопчик підбирав мелодії. Волею долі Іван Дорошенко опинився у Києві і став вихованцем Військового училища зв’язку. Як музикант духового оркестру училища він розпочав свою трудову діяльність у 1961 році. Згодом закінчив Київське музичне училище ім. Р. Глієра з класу кларнета, викладав у музичній школі, здобув вищу освіту у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.К. Карпенка-Карого за спеціальністю «організатор театральної справи».

Здібності керівника Іван Васильович Дорошенко виявив у Київському об’єднанні музичних ансамблів, де працював  заступником директора, а згодом  директором. У 1979-1982 роках він створював перший в Україні державний духовий оркестр і був його директором.

А у грудні 1982 року Івана Васильовича було призначено на посаду директора новоствореного Державного дитячого музичного театру (нині Київська опера – Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва), де він працював майже чверть століття до листопада 2008 року (за винятком 1989-1992рр., коли був директором-розпорядником Київського театру опери та балету ім. Т. Шевченка).

Іван Васильович Дорошенко у дні створення театру

Музичний театр – головна і улюблена справа життя Івана Дорошенка. Він став його БУДІВНИЧИМ – зумів згуртувати довкола себе творців-однодумців, захоплених ідеєю естетичного виховання підростаючого покоління –  Євгена Дущенка, Михайла Кречка, а трохи згодом і Миколу Мерзлікіна. Досвід, ініціативність, самовіддана праця Івана Васильовича, його наполегливість у вирішенні багатьох проблем сприяли тому, що новий театр сформувався, відкрився і почав активну роботу. Дорошенко ініціював створення багатьох вистав (серед них і чимало першопрочитань), які стали яскравими мистецькими подіями. Його дар «побачити» і залучити до театру молодих талановитих фахівців дав путівку в творче життя багатьом нині знаним в Україні й світі митцям. Разом із театром Іван Васильович, долаючи численні труднощі, пройшов тернистий, але плідний шлях. Створити колектив, втримати і забезпечити його творче зростання за відсутності (упродовж 16 років!) власної сцени, було надзвичайно складно. Дорошенко доклав чимало зусиль, щоб у 1998 році театр нарешті одержав приміщення в центрі Києва – свою домівку із власною сценою. Під його керівництвом сформувалося неповторне обличчя колективу, театр досяг мистецької зрілості, став вагомим надбанням національної художньої культури – унікальним не лише в Україні, а у загальному контексті європейського культурного простору.

Понад десять років (1996-2007) Іван Васильович Дорошенко був Головою Ради директорів театрів та концертних організацій при Головному управлінні культури м. Києва.

Високий професіоналізм і заслуги Івана Дорошенка в організації театральної справи відмічені багатьма відзнаками, серед яких і премія імені Миколи Садовського Національної спілки театральних діячів України.

Перша у житті Івана Васильовича війна затьмарила його дитячі роки – він втратив батька, а от нещодавно не обминула й нинішня війна – разом із дружиною і сином він мужньо пережив жахливі дні рашистської окупації під Києвом.

Тож побажаємо нашому славному ювілярові міцного козацького здоров’я і незламності духу, бадьорості та молодечого завзяття, щастя, благополуччя і родинного затишку, такої ж щедрості душі, творчого неспокою і наснаги на довгі літа!