Забуті твори української музики

12 березня у Київській опері у рамках проєкту «Український диптих. Музика» прозвучали рідко виконувані твори класиків української музики.

 

Українській диптих… Диригент Володимир Кожухар. Композитори: Борис Лятошинський, Георгій Майборода – арія «Арсенал», Микола Лисенко – вальс «Розлука», Михайло Вериківський – «Вій», Микола Аркас – опера «Катерина», Віталій Кирейко – «Лісова пісня».

Яскраві прикраси, вишукане вбрання створювало атмосферу великого свята, але це зовнішня сторона, якщо заглибитися в зміст арій, кожна несе нестерпний біль, журбу, спогади про безтурботне минуле.

Ченець біля пюпітра жалісно співає про волю, яка стеле оксамитом шляхи, ні на кого не звертає козацька доля.

Привітайте святі ченці, брама зачинилась за козаком. Хто цей запорожець, лихом недобитих? Та посидить на прибою та хоч пожуриться. Святе читання читай, а серцеві не потурай. По келії ходив, а потім сів і зажурився: «Для кого я на світ родився?»

Як бачите, біль наче низка намистинок проходить скрізь. Кожен відважний воїн або ж землероб мріє про кохану, щасливу родину.

Не можу не відзначити Володимира Кожухара – диригента цього вечора. Попри вік, статуру, він має силу факіра – приборкувача людських сердець. Його граціозним рухам позаздрять тендітні жінки, зачаровано спостерігала за ним протягом всього концерту. Краса української мови, наче розмова природи…

Голосом ніжним тонкої сопілки я обізвуся до них… Як крає серце чужий біль … – Ні весело, ні вулиця, ані бенкет, здається я колись був щасливим, мій рідний син сирота Андрій. Що з серденьком ти зробила, розійшлися, як та чорна хмара, як би знав, як розвіяти чари.

Дуже сподобався дует з опери «Катерина» у виконанні заслуженого артиста Україна Валентина Дитюка та лауреатки міжнародних конкурсів Руслани Коваль.

Хтось іде? Це Катря. Ти, Андрій? Хіба не знаєш ти кого я виглядаю, це знає все село. Москалі чужі люди, сміються над вами, ідуть на батьківщину, а дівчина гине.

Аплодувала за десятьох, бо це того варто. Маленький майстер-клас: руки вгору напівзігнуті, ліва долоня ковшем, правою гучно стукаємо об ліву і найгучніші аплодисменти у вас в кишені.

Волонтерка проєкту Theatre.love Іванова Ольга