У Київській опері (Київському муніципальному академічному театрі опери та балету) відбулася прем’єра рок-опери «Ісус Христос — Суперзірка» Ендрю Ллойда Веббера та Тіма Райса. За словами творців вистави це не просто історична чи релігійна драма, а висвітлення людської природи через призму дуальності світу, циклічності часу та рушійної сили безумовної любові.

— Все почалося з мрії, — зізнався Петро Качанов, директор-художній керівник Київської опери, заслужений працівник культури України. — У 1998 році я вийшов з дирекції фестивалю «Червона рута», і ми заснували свою громадську організацію «ХХІ століття для України». Нам потрібно було щось, що покаже наше обличчя. І тоді ми організували святкування Дня Незалежності на Майдані Незалежності у Києві. Це була дуже гучна подія. Вперше до виступу на Майдані залучили живий оркестр. В оркестровому виконанні прозвучали епізоди з опери Євгена Станковича «Цвіт папороті». Це був дійсно європейський День Незалежності.

Після цього нам треба було ще щось ефектне. І я подумав, що Україна має побачити рок-оперу «Ісус Христос — Суперзірка». Але це було нереально фінансово для нашої приватної інституції. З роками я почав забувати про цю ідею, а зараз знову до неї повернувся. Ми звернулися до правовласника, отримали ліцензію і поставили цю рок-оперу.

З Дмитром Тодорюком, який здійснив переклад твору українською мовою, працюємо вже досить давно. Він дуже талановита людина. Вважаю, що у Дмитра поєдналися дві надзвичайно важливі якості — це фаховість і людяність. Тому без коливань замовив йому переклад опери.

Звісно, я також був членом команди, яка працювала над виставою. Спершу треба було отримати ліцензію. Далі працювали над сценографією разом із Пилипом Ніродом та Віталієм Пальчиковим. Так само і над розробкою костюмів із Богданом Поліщуком. Також я запросив художника світла з Львівської національної опери. Мені було важливо, щоб вийшла саме театральна, а не концертна постановка. А ще було принциповим, щоб ця вистава була найбільш наближеною до ідеальної постановки. Це було справою честі.

Постановка цієї вистави коштувала більше чотирьох мільйонів гривень. Ми звернулися за допомогою до департаменту культури КМДА. Вони дали нам поворотну фінансову допомогу, яку ми повинні з часом повернути. Також додали мільйон гривень коштів, зароблених від основної діяльності театру.

Результат роботи оцінюю досить позитивно. Але творчість, це така форма діяльності, де робота триває постійно. Постановка удосконалюється у контексті виконавської майстерності. Це нормальний творчий процес.

До кінця року плануємо поставити балет на музику Олександра Родіна «Дракула». Швидше за все буде ставити Георгій Ковтун. Залишається у планах постановка опери Юлія Мейтуса «Ярослав Мудрий». Ми виграли грант від «ТисячОвесни» і плануємо показати цю оперу 30 травня у День Києва на Софійській площі. Наприкінці цього — на початку наступного сезону можливо поставимо ще одну виставу. Але про її назву говорити поки що зарано. Обов’язково будуть сюрпризи і для маленького глядача.

На «Сцені-Укриття» представлятимемо нові концерти та моновистави. А наша «ART-сцена», на жаль, поки не буде працювати. Після ворожих прильотів там був пошкоджений дах. Думаю, що до наступної весни не будемо там нічого ставити.

— У моєму творчому доробку переклад лібрето опер «Бастьєн і Бастьєнна» В. А. Моцарта, «Viva la mamma (Нехай живе мама!), або Театральні порядки та безлад» Г. Доніцетті — зазначив Дмитро Тодорюк. — У Львівській національній опері йде перекладена мною оперета Й. Штрауса «Летюча миша». Частково перекладав «Кабаре» для Київського національного академічного Молодого театру. Також ще є багато непоставлених перекладів.

А рок-опера «Ісус Христос — Cуперзірка» — це був перший твір, який я захотів перекласти. Вперше почув цей твір, коли мені було 16 років. А згодом, коли вступив на навчання до Національної музичної академії України, мені подарували оригінальну касету та програмку з одного північно-сусідського театру. Там був англійський текст і переклад. Одразу помітив, що він дуже далекий від оригіналу. І мене тоді це сильно обурило. Мій внутрішній протест вилився в те, що я сів робити свій переклад, українською. Але з ресурсів у мене тоді були лише касета, маленький словничок і велике бажання. Не мав ані клавіру, ані партитури, бракувало знання англійської.

Минули роки. Коли дізнався, що оперу ставитимуть у Київській опері, запропонував очільнику нашого театру Петру Качанову зробити цей переклад. Він погодився.

Рік тому, взявшись за роботу, знайшов той юнацький зошит. Там багато чого в тексті домальовувала юнацька фантазія. І життєвого досвіду мені тоді, звісно, бракувало, щоб усвідомити всі закладені там сенси. Тому деякі фрази я там вигадував і видозмінював за ритмом і змістом. А зараз, коли перед очима були ноти, коли була структура і бачення ритміки, все робилося глибше і професійніше.

Робота над новим перекладом тривала пів року. Зізнаюся, що були моменти, коли тижнями не міг знайти якийсь зворот, якусь фразу. Я оперний режисер і розумію, що, якщо композитор виділяє інтонаційно те чи інше слово в лібрето, це важливо для драматургії. Тому намагався максимально дотримуватися цього принципу в перекладі, при цьому не додавати зайвих нот. Бо для музичної режисури це має значення. Тому, що це думка композитора, яку він заклав. Звичайно, це вийшло не на 100 відсотків, бо мови у нас дуже різні. Приміром, в англійській мові слово може складатися з одного складу, а в українській — з двох.

Отож, були періоди, коли я буквально випадав на кілька тижнів у пошуках однієї фрази. Потім справа рухалася далі до наступного стопора. Врешті вийшло те, що вийшло. (Усміхається).

Сьогодні у Київській опері всі вистави йдуть у перекладах українською мовою. Думаю, що це правильний шлях. Раніше люди готувалися перед тим, як йти в оперний театр. А зараз хіба що хтось прочитає перед третім дзвінком стислий сюжет, аби зрозуміти, про що йде мова. Тому добре, коли людині простіше розуміти те, що відбувається на сцені.

Тим паче, не ми відкрили цей шлях. Так працюють деякі театри у Великобританії, Франції, Німеччині. Найголовніше — якісний переклад і щоб не був спотворений музичний текст, створений композитором.

Окрім перекладу, беру участь у постановці як актор, виконую роль Петра. І це дуже добре, бо дало змогу відшліфувати тексти в процесі репетицій. Думаю, що в основному переклад вже завершений. Я добре знаю цю музику. Багато разів проспівував її для себе, щоб потім видати на публіку якісний результат.

— Раніше я ставив класичні опери, мюзикли, дитячі вистави, концерти, а до жанру рок-опери звернувся вперше, — підкреслив Віталій Пальчиков, режисер-постановник, головний режисер Київської опери.

«Ісус Христос — Суперзірка» — найвідоміша і найпопулярніша рок-опера у світі. Взятися за таку постановку — це виклик дуже високого рівня. Це надзвичайно велика відповідальність. Багато хто з глядачів переживав, що не зможе отримати того задоволення і тих емоцій, на які очікував.

Найцікавіше у цьому процесі полягало в тому, що у нас довго збиралася постановча команда. У зв’язку з тими умовами, в яких ми живемо, доводилося міняти членів цієї команди. Повністю вона зібралася лише за два тижні до прем’єри вистави. Саме в цей час до нас долучився художник світла Олександр Мезенцев. А за півтора місяці до прем’єри отримали згоду балетмейстерки-постановниці Анни Герус. Вважаю, що це для нас був немов подарунок з неба, що саме ця відома хореографиня погодилася з нами робити цей твір.

У нас вже склалася традиція, що перед початком кожної постановки оголошуємо кастинг. Люди приходять, аби взяти участь у наших проєктах. З успіхом пройшли цей кастинг Арсеній Журавель та Сергій Тягнирядно (обидва виконавці ролі Ісуса), Максим Онанко та Юрій Годо (виконавці ролі Юди), Анна Фірагіна (Марія Магдалина). Раді, що саме ці виконавці сьогодні разом із нами.

Що стосується солістів Київської опери, то тут треба відзначити абсолютно всіх. Це незвична для нашої трупи історія. Треба було виконати партії наближено до тієї музики, яку писали понад 50 років тому. Високий професійний рівень показали всі — від солістів до балету і хору.

На жаль, ми не маємо у нашому штаті повного комплекту рокових оркестрових виконавців, які могли б зіграти цю музику. Тому диригенту-постановнику Євгену Воронку довелося шукати людей, які зможуть стилістично і стильно це зіграти. А ще він працював із партитурою, проводив величезну роботу з вокалістами, хором та оркестром.

Костюми і декорації — це окремий створений світ. Ми його довго придумували, виношували в собі. Сценограф Пилип Нірод запропонував саме таку візуалізацію. Але це була командна робота. Разом із Пилипом працював я, а ще Богдан Поліщук (художник костюмів), Анна Янчук (режисерка). І все це під орудою нашого художнього керівника Петра Качанова. Він дав нам свободу творчості. А ще вносив свої побажання, які ми намагалися втілити. І дещо у виставі придумав саме Петро Федорович.

Також отримали величезне задоволення від роботи з уже згаданим художником світла Олександром Мезенцевим. Він дуже професійна людина. Вже через три-чотири дні після приїзду до Києва запропонував свою картинку світла, яка доповнила наші костюми і декорації.

У нас не буває, щоб ми припиняли роботу над виставою. У постановках постійно щось змінюється, щось додається. Вся наша трупа і керівництво вважає, що театр має бути живим і справжнім.

Я дуже щаслива людина, бо мені вдалося здійснити не лише свою мрію, а й мрію багатьох людей, які мене оточують. Всі три першІ покази відбулися при аншлагах. А вже сама назва нової постановки стане поштовхом дізнатися про наш театр більшій кількості людей з Києва і всієї України.

У нас величезний і дуже цікавий репертуар. Від класичних — балету «Жізель» та опер «Фальстаф» і «Ромео і Джульєтта» — до сучасної опери «Патріот». А після прем’єри рок-опери «Ісус Христос — Суперзірка» вірю, що інтерес до Київської опери тільки зросте.

А ось що розповіли артисти.

Арсеній Журавель, виконавець ролі Ісуса Христа:

— У цей проєкт я потрапив через кастинг, який проводився у травні. Попередньо мене помітили у соцмережах та запросили прослухатися на роль Ісуса. Після цього, через складні обставини, що були пов’язані з війною, прем’єра переносилася кілька разів. І врешті, як я вже згадав вище, відбувся кастинг.

Це мій перший досвід роботи з Київською оперою. Репетиційний процес був достатньо комфортний і, водночас, дуже активний. Бо часу було небагато, лише півтора місяці. Багато працював над вокалом і над створенням образу. Можна лише дякувати режисеру Віталію Пальчикову, що була так чітко організована робота. Мене дуже тепло прийняв колектив, усі намагалися підтримувати. Я також прагнув підтримувати нових колег. Ми багато спілкувалися. Зізнаюся, що репетиції часом були важкі фізично, але я люблю активно працювати. Було цікаво і складно водночас.

Ісус Христос — це знаковий для мене персонаж. Мені було цікаво, як можна втілити його в життя. Хотілося показати Христа як живу, звичайну людину, як і всі ми. Показати його особисті переживання. Як він пережив всю цю історію, через що пройшов, несучи крізь усі страждання глибоку любов.

В інших складах цей образ втілюють інші актори. Всі ми бачили роботу один одного. Для нас важливо було бути присутніми на репетиції, навіть якщо у цей день ти не працюєш на сцені. Помічав якісь деталі, які хотів би зробити інакше. Ми спілкувалися.

Я не та людина, яка зі своєї ініціативи радить щось змінити. Вважаю, це не зовсім етичним. Але якщо підходили і запитували мою думку, казав, як би це зробив. Власне, у нас вийшло три Ісуси і всі вони різні. Цей персонаж показаний з різних боків. Варто на цю виставу сходити кілька разів, аби побачити, як кожен актор втілює свого героя.

Я самокритична людина. Як артист знаходжу купу різних деталей. І, звісно ж, мені хотілося б глибше відобразити цей образ, місцями пропрацювати якісь вокальні моменти. Але, коли вийшов на сцену на поклон й отримував оплески, мені було дуже приємно. Відчував велику гордість за колектив, що попри всі перешкоди, ми витримали цей процес. Вважаю, що вийшла досить професійна робота і вона навряд когось залишить байдужим. Якщо Київська опера запросить в інші проєкти, то я завжди відкритий до співпраці.

Юрій Годо, виконавець ролі Юди:

— Дуже люблю свого персонажа. Йшов до нього не від біблійного сюжету, а від апокрифів, від гностичного вчення про те, яким був Юда насамперед.

Він виконав дуже важливу місію, яку йому доручив сам Христос. Ісус сказав Юді, що той має зробити для того, аби відбулося спасіння всього людства. Думаю, що він пішов у рай, а не в пекло, коли зробив свою справу.

Зізнаюся, що мріяв про цей проєкт з одинадцяти років. Саме тоді сестра Наталка подарувала мені альбом з двох платівок «Ісус Христос — Суперстар». Вже тоді думав, що виконуватиму роль свого улюбленого персонажа. Був час, коли співав арію Христа та деякі інші арії з цієї рок-опери. Знав всю платівку на пам’ять. Але саме Юда був мені найближчим. І коли проводився кастинг, то я цілеспрямовано йшов на Юду. Саме на конфлікт Христа і Юди автори опери поклали весь сюжет.

За півтори години показані справжні почуття цих персонажів. Вони не були ворогами, проте у них були деякі суперечки, у Юди були сумніви щодо того, що робить Христос. А чому Юда свариться з Христом? Бо він не хоче робити те, що робити нібито треба. Мій вердикт, що Юда не винен.

Після того, як відбулася прем’єра, я подивився фрагменти відео опери, що його записали мої друзі та інші глядачі. Після цього з’явилося багато ідей, як цікавіше втілити свого персонажа, як краще показати смерть Юди, його сварку з Христом під час таємної вечері. Мені все подобається за настроєм, але вокально хочеться зробити свою роль трішки іншою.

Вважаю, все у виставі супер! Віталій Пальчиков — неймовірний режисер. Це також мрія і його дитинства. Більше двадцяти років тому ми мріяли, що він буде постановником, а я зіграю Юду (усміхається).

Мрії збуваються і завдяки очільнику Київської опери Петру Качанову, який також працював над цією виставою. Я вдячний Господу Богу, що нас звела доля, і я працюю з цим театром вже багато років. Тут завжди цікаві музичні вистави — опери, балети, мюзикли, яких немає в жодному іншому театрі України”.

Олександр Киреєв, заслужений артист України, виконавець ролі Понтія Пілата:

— Особливість репетиційного процесу роботи над рок-оперою «Ісус Христос — Суперзірка» полягала в тому, що все було зрозумілим вже з першої репетиції. Постановчою групою все було продумано від початку до кінця. Лише у кожній наступній репетиції додавалися якісь нюанси. Поставили оперу швидко і, як на мене, дуже якісно.

Це моя перша роль у рок-опері. Але до цього грав у мюзиклах. Це не дуже відрізняється від того, що я робив у «Тигроловах» чи «Піноккії». Звичайно, були моменти зі звучанням, різним виділенням звуків.

Хотів би зазначити, що режисер вистави Віталій Пальчиков надає акторам свободу у побудові образів. Він дає основу, сітку мізансцен. І вже сам думаєш, що ти хочеш висловити в образі. Режисер лише дещо корегує — чого б він хотів більше, а чого менше.

Мій персонаж — це великий християнський егрегор, який ставиться до всього з дуже великою відповідальністю. Цей образ не містить у собі добра чи зла. Це людина з постійними сумнівами. Іноді грає на публіку, а іноді має казати тільки правду. Грати таку роль — велика відповідальність. Сподіваюся, що є в героєві і щось від мене — мої відчуття, мої переживання.

У залежності від того, хто твій партнер ти трішки по-іншому вибудовуєш свою роль. Співпереживаю виконавцю ролі Христа Арсенію Журавлю. Це дуже крутий співак і актор, сподобалося з ним працювати.

А з Юрієм Годо працюємо разом давно. Грали з ним у «Школі року». У «Піноккії» ми на одній ролі. Він не тільки крутий співак, а ще й дуже відповідальна людина.

Над виставою працювала команда справжніх професіоналів. Так склалося, що у мене було небагато репетиційного часу, адже на початку процесу я був на гастролях і долучився трішки пізніше. Коли повернувся через тиждень, вистава вже була майже поставлена. Учасники постановки її корегували, додавали щось нове, щось забирали. Це люди, які дійсно знали, що роблять.

Велика заслуга очільника театру Петра Качанова у тому, що ця рок-опера з’явилася в Україні. Хотів би відмітити і переклад українською мовою, який здійснив Дмитро Тодорюк. Текст вивірений і надзвичайно поетичний. Добре впоралася зі своїм завданням і балетмейстерка. Було видно, що їй в радість працювати над цим матеріалом.

Зіграв роль Понтія Пілата лише один раз. Сподіваюся, що робота над образом триватиме, а попереду буде ще багато вистав і я братиму у них участь.

Едуард Овчаренко

I-ua.tv