У корчмі «Орден Підв’язки» на околиці Віндзора проживає лицар – сер Джон Фальстаф – ненажера, марнотратник і веселун. До нього несподівано вривається доктор Каюс, який погрожує подати позов до суду на його слуг Бардольфа і Пістоля за пограбування. Слуги ж, звісно, все заперечують, і Фальстаф швидко випроваджує обуреного Каюса. Слугам він дає настанову навчитися мистецтву «красти спритно і вчасно». Виявивши, що в рахунку від корчмаря непомірна кількість випитого і з’їденого, а гаманець порожній, винахідливий лицар знайомить Бардольфа і Пістоля зі своїм планом. Він доручає слугам віднести листи двом красуням, дружинам місцевих багатіїв – Алісі Форд та Мег Пейдж, які, на думку Фальстафа, закохані в нього без тями. Проте, і Пістоль, і Бардольф, згадавши про честь, відмовляються брати участь у цій інтризі. Сер Джон вважає, що честь  –  лише примара, пусте слово. Він звільняє і проганяє слуг, а листи відправляє з корчмарем Робіном.

У будинку Форда його дружина Аліса і дочка Нанетта разом з місіс Мег Пейдж та їхньою приятелькою місіс Квіклі зі сміхом читають пишномовні  зізнання в коханні, виявляючи, що листи Фальстафа абсолютно однакові. Обурені самовпевненістю череваня, якому закортіло погратися в коханця, винахідливі кумоньки вирішують помститися зухвальцю за дурні жарти. Водночас колишні слуги Фальстафа розповідають господарю дому Форду, що сер Джон хоче звабити Алісу і вже написав їй послання. Bони радять, як провчити Фальстафа і зберегти честь. Підслухавши розмову чоловіків, жартівниці вирішують, що ревнивий Форд не має знати про їхній план покарання лицаря. Тим часом Нанетта і закоханий у неї Фентон щебечуть про кохання.

Бардольф і Пістоль повертаються до «Ордена Підв’язки» і просять Фальстафа вибачити їх та обіцяють вірно служити. З’являється місіс Квіклі і сповіщає, що Аліса Форд страждає від кохання і чекатиме на сера Джона, коли її ревнивого чоловіка не буде вдома. Улеслива Квіклі зізнається, що вона виконує доручення й прекрасної Мег Пейдж, серце якої лицар також скорив. Невдовзі Бардольф приводить до Фальстафа переодягненого Форда. Назвавшись багатим купцем Фонтаною, гість готовий щедро заплатити бездоганному лицарю, якщо той спокусить непідступну Алісу і прокладе йому шлях до неї. Не підозрюючи лихого, Фальстаф забирає гроші, сповістивши, що Аліса вже призначила йому побачення, коли її дурня-чоловіка не буде вдома. Згораючи від нестерпних ревнощів, Форд присягається помститися дружині та її спокуснику.

У будинку Форда жартівниці готуються до прийому Фальстафа. Місіс Квіклі розповідає, як тішився лицар її балаканині, адже він впевнений у чарах своєї вроди. Аліса наказує слугам принести скриню з брудною білизною. Вона помічає смуток доньки, яка не бере участі у їхніх витівках, і Нанетта розповідає, що батько хоче одружити її зі стариганом Каюсом. Жінки обурюються і обіцяють не допустити цього. З’являється Фальстаф і кидається до Аліси, присягаючись у палкому коханні. Цю сцену перериває Мег, яка за планом має сповістити про удаване повернення розлюченого Форда. Фальстаф ховається за ширмою. Раптово вбігає Квіклі й повідомляє, що це вже не жарт, і Форд, охоплений ревнощами, насправді сюди поспішає. Увірвавшись до будинку, він наказує скрізь шукати коханця. Наляканий Фальстаф лізе до скрині з білизною, а на його місці за ширмою опиняються молоді закохані. Почувши звук поцілунку, Форд впевнений, що упіймав дружину зі спокусником, однак за ширмою виявляє Нанетту і Фентона. А в цей час Аліса наказує скинути скриню з білизною і Фальстафом у стічну канаву і розповідає правду чоловікові.

У корчмі «Орден Підв’язки» присоромлений Фальстаф у тяжкій думі після неприємної пригоди, що спіткала його. Він жаліється на ницість світу, проте келих вина повертає йому веселий настрій. З’являється місіс Квіклі з новим посланням від Аліси. За візитом Квіклі таємно спостерігають змовники, які впевнюються, що їм вдасться знову провчити Фальстафа. Він приймає запрошення прийти опівночі на побачення до Віндзорського парку. Фальстаф дізнається, що колись давно у цьому парку вкоротив собі віку Чорний Мисливець, і відтоді його дух разом з іншими духами опівночі з’являється біля старого дуба. Оскільки сер Джон не вірить у привидів, він легко погоджується прийти у місце, де ніхто не завадить любовному побаченню. Змовники, переодягнені у маскарадне вбрання, приходять у Віндзорський парк. Між тим Форд обіцяє Каюсу заручити його зі своєю донькою, але той має запам’ятати одяг Нанетти і вбратися у чернечий одяг. Цю зухвалу змову підслуховує Нанетта, проте Аліса заспокоює збентежену доньку, а Фентона одягають в маскарадний костюм.

Опівночі до старого дуба у вбранні Чорного Мисливця, з оленячими рогами на голові приходить невгамовний шукач любовних пригод. З’являється Аліса, і пристрасний коханець знемагає, жадаючи любовних утіх. Та невдовзі  палкі залицяння Фальстафа змінюються жахливим страхом – голос Мег сповіщає про прихід духів. Наляканий сер Джон тікає за Алісою, адже той, хто побачить духів, має вмерти. Учасники маскараду, вбрані феями, німфами, ельфами ловлять, штовхають, щипають, луплять сера Джона, змушуючи покаятися у гріхах і зректися поганих звичок. Враз Фальстаф відчуває, що від одного з «духів» тхне вином, і, коли з того спадає каптур, він бачить Бардольфа. «Духи» знімають маски, і сер Джон розуміє, що він знову обдурений. Фальстаф розкаюється, визнає, що поводився, як осляча почвара, та, водночас, лиш він один дає оточуючим приводи для жартів. На довершення до вдалого маскараду Форд хоче благословити на шлюб Нанетту і Каюса. Але Аліса просить благословення ще одній парі. Коли маски спадають, виявляється, що хитрістю жінок зарученими стали Нанетта і Фентон. Форд тепер змушений дати згоду на їхній шлюб. Фальстаф задоволений, що обдурили не лише його, бо найкращий сміх у того, хто сміється останнім! А весь світ – то тільки жарти!